Корисні поради для українських сімей 

Коли дорослі та діти наражаються на небезпеку, втрачають когось зі своїх близьких і відриваються від того, до чого вони звикли, це може викликати ще більше кризових реакцій. 

Це може бути, наприклад: 

Ці реакції важливо знати, щоб ви, як батьки, могли отримували допомогу, яка потрібна вам та вашим дітям. 

Як біженець, ви можете відчувати смирення та вдячність іноземцям і країні, які допомагають вам у той час, коли ви найбільш вразливі. 

Однак важливо, також заради дітей, щоб ви зверталися за допомогою, якщо в ній є потреба. 

Тут ми розкажемо про декілька корисних порад щодо того, як вам, батькам  з України, які приїхали в Данію, впоратися з емоціями та реакціями своєї дитини, а також про те, які сигнали вам потрібно розпізнавати, як у собі так і у своїй дитині.  

Примітка: Якщо ви схвильовані, або сумніваєтеся, або просто хочете поговорити з іншим дорослим про те, що наповнює вашу сім’ю, не соромтеся зателефонувати на нашу дитячу телефонну лінію, де ми також готові розмовляти з батьками. Україномовні волонтери – радники готові говорити з вами про те, що у вас на серці. 

Це цілком природньо, будучи біженцем у новій країні, все ще бути напоготові чи втратити спокій у всіх своїх думках чи щоденних турботах.

Почуття смутку, втрати, самотності, гніву, провини та безсилля можуть бути тими емоціями, які, можливо, потрібно прийняти до уваги, щоб ви могли створити простір для емоцій та реакцій ваших дітей. Як і реакції, наприклад, на звуки та запахи, можуть активізувати деякі неприємні враження, які ви та ваша родина пережили після вторгнення Росії в Україну.

Вирішити усі практичні справи та створити нове та безпечне щоденне життя для вашої сім’ї може здатися чимось нереальним і приголомшливим.

Цілком зрозуміло, якщо ви відчуваєте, що настільки приголомшені, що не знаєте як це все влаштувати. Тут буде влучним звернутися до інших дорослих, які можуть вам допомогти. Це можна зробити в тому числі через невідкладну кризову допомогу, лікаря та муніципалітет, у якому ви проживаєте. Ми також рекомендуємо вам поговорити з дитячим садком, центром дозвілля чи школою, які ваша дитина відвідує чи планує відвідувати. Вони можуть допомогти вашій дитині, а ви отримати додаткову допомогу, якщо вона вам потрібна.

Також гарною ідеєю буде звернутися до тих, хто пережив щось подібне. Це можна зробити через різні українські інтернет групи, а також в організаціях біженців у Данії, де звикли спілкуватися та допомагати дорослим і дітям, які пережили війну зблизька.

Діти, які пережили стрес у вигляді війни та переїзду, можуть отримати короткочасні, тривалі або відстрочені стресові реакції. Однак те, як проявляються ці реакції, може відрізнятися від дитини до дитини.

Це цілком природньо, якщо ваша дитина на деякий час відстає у своєму розвитку. Наприклад, дитина може:

  • Раптом почати мочитися в ліжко
  • Насилу справлятись з повсякденними завданнями, з якими зазвичай справлялась самостійно
  • Реагувати кошмарами
  • Відчувати труднощі з концентрацією уваги та/або неспокій
  • Переживати тривогу або панічні атаки
  • Відчувати головний біль, біль у серці та/або втрату апетиту.
  • Мати менше енергії
  • Проявляти зневажливість у соціальних мережах або потребувати більше часу з батьками.

Може знадобитися час, спокій і багато терпіння, перш ніж реакції вашої дитини вщухнуть.

Ваша дитина, можливо матиме більшу потребу у відчутті безпеки та контакту з дорослими. Важливо, щоб дитина з розумінням ставився до своїх емоції, навіть якщо це емоції гніву, розчарування і страху. Гарною ідеєю може бути спокійно і дбайливо доторкнутися до дитини, наприклад, потримати її за руку, спокійно покласти руку на спину або обійняти.

Якщо у вас є можливість готувати їжу з вашою дитиною – сміливо робіть це. Дитині потрібно, щоб нове повсякденне життя було максимально звичним і безпечним. Співайте пісні, які знає ваша дитина, слухайте музику, читайте книги, дивіться фільми або щось інше, що зараз вам доступне. Усе, що може бути схожим на ваше колишнє життя, може дати відчуття безпеки та допомогти вашій дитині відновитись.

Ми також рекомендуємо максимально берегти дітей від жорстоких подробиць війни. Важливо, щоб діти мали можливість бути дітьми. Тому ми просимо дітей не повторювати розмови між дорослими, не слухати розмови про війну чи про вибухи тощо. Це тому що, коли дорослі залучають дітей до своїх проблем у спосіб, який не відповідає дітям і їхньому розумінню, це може посилити їх занепокоєння та створити додаткове навантаження.

Різні запитання та переживання дітей залежать як від віку дитини, так і від того, що вони насправді пережили в Україні, що втратили і також від довгого переїзду до Данії.

Деякі діти спеціально уникають задавати запитання, щоб батьки не переживали. Навіть якщо ваша дитина не ставить прямих запитань, все одно важливо розмовляти і запрошувати до діалогу.

Наприклад, ви можете поставити декілька коротких і конкретних запитань про те, що наприклад дитина думає про тата? Чи переживає за своїх друзів, бабусю і дідуся або якщо у дитини можливо є інші думки та запитання? Ви також можете ставити більш відкриті запитання, наприклад:

«Я помітив, що ти часто мовчиш і не так багато розказуєш, як ти думаєш, як буде тут, в Данії, поки тато ще в Україні. Я думаю, тобі напевно важко, і ти сумуєш за ним? Це так?»

«Ми пережили жорстокі події до нашого переїзду в Данію. Мені дуже шкода, що тобі довелося це пережити. Але зараз ми у безпеці. Тут, у Данії, люди, напевно, подбають про нас. Як тобі від тому, що нам більше не треба боятися, що з нами щось трапиться?

Ви можете замітити, що ваша дитина буде цікавитись, як тепер виглядатиме ваше повсякденне життя? Чим вона буде займатися у вільний час? До якої школи вона буде ходити? Як почуваються ті, за ким вона сумує, і коли вони побачяться знову?

Тут важливо не обіцяти дитині те, що ви не зможете виконати. Але ви натомість можете дати чесні, конкретні та короткі відповіді, які відповідають віку вашої дитини та заспокоять її.

Наприклад, ви можете сказати:

«Я розумію, чому ти запитуєш, де ми будемо жити. Зараз ми живемо тут (з цією родиною, і в цьому домі). Я подбаю про нас, і ми, ймовірно, знайдемо ще інше місце для життя, яке буде для нас також безпечним».

Вашій дитині напевно треба буде відволіктись від своїх думок та хвилюваннь, і вона можливо захоче поділитися своїми емоціями з дорослими, які готові їх вислухати. Важливо, щоб це було зроблено відповідно до темпу та потреб дитини. Якщо вам важко заспокоїти дитину, попросіть інших дорослих, які поруч, допомогти вам.

Діти можуть відчувати велику тугу за татом, бабусею і дідусем, домашніми тваринами, друзями, школою, а також переживати горе, страх, злість і, можливо, навіть провину за те, що залишили тих, кого вони люблять. Ці почуття можуть бути приголомшливими, неприємними і викликати багато хвилювань і запитань у дитини.

Не соромтеся питати у дитини, що вона думає і як це відчувається, а також, як дитина сприйняла те, що сталося. Можна, наприклад, вибрати одну ситуацію і проговорити її:

«Коли ми виїхали з дому, бабуся з дідусем не могли поїхати з нами. Мені здається, тобі важко прийняти те, що вони все ще вдома. Але місяць світить так само, як і в Данії, так і в Україні. Якщо ти хочеш, ми можемо разом прогулятись і подивитись на місяць сьогодні ввечері. Можливо, вони теж зараз дивляться на місяць, і тоді ми зможемо сказати їм все, що маємо на серці. Що скажеш на цей план?»

«Того дня, коли вони скинули бомбу на нашу квартиру, і ми поспіхом спустилися до підвалу, ти біг дуже швидко, як я і просив тебе. Я думаю, ти напевно дійсно злякався. І, можливо, ти теж не зовсім зрозумів, що сталося насправді. Чи є щось, що ти хотів би обговорити і прояснити для себе?»

Також будьте уважні до того, як дитина справляється зі своєю втратою та горем.

Деяким дітям може бути легше малювати, ніж говорити. Наприклад, дитині може допомогти  малювання разом, або якщо ви запалите свічку, напишете листа чи щось зовсім інше, аби згадати тих, за ким ви сумуєте.

Таким чином дитина зможе проживати свої емоції.

Усім – і дітям і дорослим потрібні перерви від розмов про війну. Дітям потрібно бавитись і залишатись дітьми. Тому важливо допомогти своїй дитині та собі іноді відпочивати та робити ті справи, які ви робили до війни в Україні. Можливо, ви разом часто гуляли, грали у футбол, співали, ходили на майданчик, малювали, танцювали чи робили щось зовсім інше?

Робити перерви не означає забути чи не шанувати тих, за ким ви сумуєте.

З іншого боку, це також важливий спосіб виживання, який може дати вам сили у новому повсякденному житті.

Коли людина відчула війну, це може викликати як негайні, так і відстрочені кризові реакції та травми, як у вас, так і у ваших дітей. Наприклад, ваша дитина може вести себе зовсім по-іншому, ніж зазвичай вона веде себе. Можливо, дитина погано засинає, швидко злиться або засмучується чи можливо замкнулася і взагалі не розмовляє з вами.

Будьте уважні і слідкуйте за тим, наскільки сильно ваша дитина помінялась. Якщо це триває протягом довгого часу, це може означати, що дитина почувається погано і потребує допомоги. Важливо, щоб ви допомогли своїй дитині отримати медичну допомогу, або допомогли звернутися на гарячу лінію, де розмовляють українською і можуть вам і дитині допомогти. Перелік гарячих телефонних ліній можна переглянути тут.

Ви також можете зателефонувати на нашу батьківську телефонну лінію за номером телефону 35 55 55 57, якщо у вас є сумніви щодо того, як ваша дитина почувається.

Як український біженець, ви та ваша родина маєте право на допомогу. За даними Національної ради охорони здоров’я, діти та молодь віком до 18 років матимуть право на безкоштовне медичне обслуговування. Ви також можете зв’язатися з муніципалітетом, де ви проживаєте, вони обов’язково постараються вам допомогти.

+

Права дітей та молоді в Данії

У Конвенції ООН про права дитини зазначено, що діти завжди повинні залучатися до консультацій відповідно до їх віку та зрілості під час прийняття рішень, які їх стосуються. Данія є частиною Конвенції ООН про права дитини, а отже, зобов’язана дотримуватися її положень.

Конвенція про права дитини поширюється на всіх у Данії віком до 18 років, незалежно від того, звідки у світі вони походять. Виходячи з найкращих інтересів дитини, Конвенція прагне забезпечити наступне:

Таким чином, діти та молодь, які проживають в Данії, мають певні особливі права, які забезпечуються законодавством Данії.

Батьки повинні дбати про своїх дітей. Це означає, що вони повинні подбати про те, щоб дітям було добре вдома. Якщо сім’ї важко це дається, вона має право на одержання допомоги (див. Закон про батьківську відповідальність)

Батьки можуть вирішувати, як виховувати дітей і що, на їхню думку, найкраще для дитини. Батьки можуть вирішувати певні речі, з якими дитина не обов’язково погоджується, за умови, що батьки не порушують данське законодавство та піклуються про дитину. Проте діти та молодь завжди мають право висловити батькам, як вони ставляться до їх рішень. (див. Закон про батьківську відповідальність)

У Данії “право на догану” – право батьків бити дітей – припинилося в 1985 році. Сьогодні це означає, що жодним батькам або дорослим не дозволяється бити дітей, і дитина має право отримати допомогу, якщо вона піддається фізичному та психологічному насиллю. (Пор. Кримінальний кодекс Данії).

Усі діти мають право на задоволення своїх основних потреб через, серед іншого, здорове та різноманітне харчування, активізацію та емоційну присутність батьків (Пор. Кримінальний кодекс та Закон про соціальні послуги).

Діти завжди повинні бути залучені та вислухані  відповідно до їх віку та зрілості, коли приймають рішення щодо них. Це означає, серед іншого, що дітей, які задіяні у соціальних справах в комуні, потрібно запитати їхню думку. Окрім того, дитина має можливість мати з собою іншого нейтрального/неупередженого дорослого, якщо дитина повинна прийняти участь у зустрічі, наприклад, в комуні. (Пор. Конвенцію ООН про права дитини та Закон про соціальні послуги)

Børns Vilkår також пропонує супровід для дітей та молодих людей, які потребують і хочуть цього.

Дитяча телефонна лінія

  • Анонімно та безкоштовно
  • Телефонуй або надсилай повідомлення на номер 116 111
  • Дитяча телефонна лінія – це ТВОЯ лінія, де ти можеш отримати пораду, знайти порозуміння або просто поговорити з дорослим, який має час тебе вислухати
  • Дитяча лінія – це лінія для дітей та молоді з проблемами незалежно від ступеня важливості
  • 116 111 – Твоя лінія зв’язку з дорослим, що вислухає тебе

ГОДИНИ РОБОТИ

Понеділок: 10-14  

Вівторок: 10-14  

Середа: 15.00 -19.00  

Четвер: 10-14  

П’ятниця: 10-14 

Звертайтеся зі своїми хвилюваннями та запитаннями на Батьківську лінію

Батьківська лінія Børns Vilkår пропонує усім українським батькам-біженцям безкоштовну консультацію спеціалістів по роботі з дітьми.

Якщо ви занепокоєні, маєте якісь сумніви або просто бажаєте поговорити з іншою дорослою людиною про те, що відбувається з вашою дитиною та родиною, наші україно- та російськомовні консультанти відкриті до розмови з вами.

Ми можемо допомогти, наприклад, у тому випадку, якщо вам здається, що у вихованні виникають складнощі або якщо ви забагато конфліктуєте з дитиною.

Телефонуйте на Батьківську лінію за номером 35 55 55 57. Батьківська лінія відкрита з понеділка по п’ятницю.

Батьківська лінія пропонує анонімну консультацію усім батькам. На Батьківській лінії працюють волонтери, що є спеціалістами по роботі з дітьми та мають відповідну освіту. Завдяки цьому вони можуть консультувати з самих різних, як дрібних, так і великих, питань, пов’язаних з дітьми та молоддю – з ними можна, наприклад, порадитися щодо виховання дітей, домашніх конфліктів, різних реакцій тощо.

Dansk oversættelse af ovenstående:

Når voksne og børn bliver udsat for fare, mister nogle af deres nærmeste og bliver revet bort fra det, de kender, kan det skabe flere krisereaktioner.   

Disse reaktioner er vigtige at være opmærksom på, så du som forælder, får den hjælp, som er nødvendig for dig og dine børn. 

Som ukrainer på flugt kan man have en følelse af ydmyghed og taknemmelighed overfor de fremmede mennesker og land, som hjælper én på det tidspunkt, hvor man er mest udsat og sårbar. Det er dog vigtigt, at man for børnenes skyld rækker ud efter hjælp, hvis der er behov for det.  

Vi vil her give nogle gode råd til, hvordan du som ukrainsk forælder på flugt i Danmark, kan håndtere dit barns følelser og reaktioner, samt hvilke signaler, du skal være opmærksom på hos dit barn og dig selv.  

Hvis du er bekymret, i tvivl eller bare har brug for at tale med en anden voksen om det, som fylder i din familie, er du velkommen til at ringe til vores ForældreTelefon. Her sidder frivillige ukrainsk – og/eller russisktalende rådgivere klar til at tale med dig om det, du har behov for.  

Som ukrainer på flugt i et nyt land, er det naturligt, hvis du stadig er i alarmberedskab og har svært ved at finde ro i alle de tanker og bekymringer, du gør dig.

Følelser af sorg, savn, ensomhed, vrede, skyld og afmagt kan være nogle af de følelser, som kan være nødvendige at få bearbejdet, sådan at du som forælder også får skabt plads til dine børns følelser og reaktioner. Ligesom reaktioner på fx lyde og lugte, kan aktivere nogle af de ubehagelige oplevelser, du og din familie har haft efter Ruslands invasion i Ukraine.

Det kan måske også føles overvældende og uoverskueligt at finde ud af alle de praktiske gøremål, og hvordan du får skabt en ny tryg hverdag for din familie.

Det er helt forståeligt, hvis du kan mærke, du selv er så påvirket, at det kan være svært at rumme det hele. Her vil det være godt at række ud til andre voksne, som kan hjælpe jer. Det kan bl.a. være gennem akutkrisehjælp, en læge og den kommune, du bor i. Vi anbefaler også, at du taler med den vuggestue, børnehave, fritidshjem eller skole, som barnet går i eller skal gå i. De kan hjælpe med, at dit barn og du, kan få mere hjælp, hvis I har brug for det.

Det er også en rigtig god ide at søge hen til dem, som har oplevet noget af det samme som dig og din familie, det kan være gennem forskellige ukrainske netværk, samt hos nogle af de organisationer i Danmark, som er vant til at tale og hjælpe voksne og børn, som har oplevet krig tæt på.

Børn som har været udsat for særlige belastninger i form af krig og flugt, kan have enten kortvarige, længerevarende eller forsinkede belastningsreaktioner. Det kan dog være forskelligt fra barn til barn, hvordan disse reaktioner viser sig.

Det er helt naturligt, hvis dit barn for en periode går bagud i sin udvikling. Det kan fx være, at barnet:

  • Pludselig begynder at tisse i sengen igen
  • Har svært ved selv at klare de hverdagsopgaver, som det ellers plejer at magte.
  • Kan reagere med at få mareridt
  • Opleve koncentrationsbesvær og/eller uro
  • Angst eller panikanfald
  • Hovedpine, ondt i hjertet og/eller manglende appetit.
  • Mindre energi.
  • Blive afvisende i den sociale kontakt, eller have brug for at være ekstra tæt på dig, som forælder.

Det kan tage tid, ro og masser af tålmodighed, før dit barns reaktioner aftager.

Dit barn vil generelt have et større behov for tryghed og voksenkontakt. Det er vigtigt, dit barn bliver mødt med forståelse og omsorg for dets reaktioner, også selvom reaktionerne fx kan være vrede, frustration og frygt. Det kan være en god ide at give dit barn en rolig og omsorgsfuld berøring fx holde i hånden, lægge hånden roligt på ryggen, eller give et kram.

Hvis du har mulighed for at lave mad, som dit barn kender, så gør gerne det. Dit barn har brug for at den nye hverdag er så genkendelig og tryg som muligt. Du kan også synge sange, dit barn kender, høre musik, læse en bog, se film, eller hvad der ellers er mulighed for. Alt hvad der er genkendeligt fra det liv, der var, kan være med til at skabe tryghed og hjælpe dit barn til at trives.

Vi anbefaler desuden, at børnene bliver skånet så meget, det er muligt, for de barske detaljer om krigen. Det er vigtigt, at børn har lov til at være børn. Derfor opfordrer vi til, at børn ikke tolker på samtaler mellem voksne, hører om voksne tale om bombninger m.m. For når voksne involverer børn i deres bekymringer på en måde, som ikke passer til børnene og deres forståelse, kan det øge deres uro og skabe yderligere belastning hos dem.

Børns spørgsmål og bekymringer afhænger både af alder, hvem barnet er, hvem de har efterladt eller mistet, og hvad, de konkret har oplevet i Ukraine og på den lange rejse til Danmark.

Nogle børn undgår at stille spørgsmål for at skåne forældrene. Selvom dit barn måske ikke stiller nogle direkte spørgsmål, er det stadig vigtigt at invitere til en dialog.

Det kan du fx gøre med nogle korte og konkrete spørgsmål om, dit barn tænker på sin far? Er bekymret for sine venner, bedsteforældre eller om barnet har andre tanker og spørgsmål? Du kan også stille mere åbne og nysgerrige spørgsmål, som fx:

“Jeg har lagt mærke til, at du er lidt stille, og du ikke fortæller så meget om, hvordan du synes det er at være her i Danmark, imens far stadig er i Ukraine. Jeg forestiller mig, det kan være svært for dig og du måske savner ham? Er det mon rigtigt gættet?”

“Hvor har vi oplevet mange voldsomme ting, siden vi begyndte vores flugt her til Danmark. Det er jeg bare så ked af, at du har skullet opleve. Vi er i sikkerhed nu. Her i Danmark skal de nok passe på os. Hvordan er det for dig at høre, at vi faktisk ikke skal være bange mere, for at der sker os noget?

Du kan opleve at få spørgsmål fra dit barn om, hvordan hverdagen nu kommer til at se ud? Hvad barnet skal lave i sin fritid? Hvilken skole, de skal gå i? Hvordan dem, de savner, har det, og hvornår de kommer til at se dem igen?

Her er det vigtigt, man ikke lover barnet noget, som man måske ikke kan overholde. Men man i stedet giver nogle ærlige, konkrete og korte svar, som er tilpasset dit barns alder og skaber ro.

Du kan fx sige, “Jeg kan godt forstå, at du spørger, hvor vi skal bo nu. Det skal vi nok finde ud af. Lige nu bor vi her (hos den her familie, i det her modtagecenter). Jeg lover, at jeg fortæller dig, hvor vi skal bo, så snart jeg ved det. Jeg passer på dig, og vi skal nok finde et sted at bo, som føles trygt for os”

Dit barn kan have behov for at tømme sine tanker og bekymringer, og mærke det er okay at dele sine følelser med en voksen, som rummer at høre dem. Det er vigtigt, det bliver gjort efter barnets tempo og behov. Hvis du kan mærke, det er svært at berolige dit barn, kan du måske bede nogle andre voksne i nærheden om at hjælpe dig.

Børn kan udtrykke store savn til sin far, sin bedsteforælder, kæledyr, venner, skole, samt sorg, frygt, vrede og måske endda skyld over at have forladt dem, de elsker. De følelser kan være overvældende, utrygge og medføre mange bekymringer og spørgsmål hos barnet.

Spørg gerne dit barn, hvad det tænker og hvordan det mærkes i kroppen, samt hvordan barnet har forstået det, der er sket. Du kan fx udvælge en særlig situation og sige:

“Da vi flygtede, der kunne mormor og morfar jo ikke komme med os. Jeg gætter på, at det er hårdt for dig at vide, at de stadig er derhjemme. Det er det i hvert fald for mig. Månen den skinner både her i Danmark, og i Ukraine. Hvis du har lyst, så kan vi kigge på månen sammen i aften. Måske de også kigger på den. Så kan vi fortælle dem, alt det vi har lyst til at sige til dem. Hvad siger du til den plan?”

“Den dag hvor de kastede bomber på vores lejlighed, og vi skyndte os ned i kælderen, der var du bare så god til at løbe med, som jeg sagde, at du skulle. Jeg tænker at du må have været rigtig bange. Og måske du heller ikke helt forstod, hvad der egentlig skete. Er der noget, der ville være rart for dig, jeg prøver at forklare?”

Det kan også være godt at lægge mærke til, hvordan dit barn håndterer sit savn og sorg. Du kan fx sige, “Jeg har lagt mærke til, at…

Nogle børn kan have nemmere med at tegne end tale. Her kan det fx hjælpe dit barn, at I tegner sammen, tænder et lys, skriver et brev eller noget helt andet for at mindes dem, som I savner. sådan at dit barn får bearbejdet sine følelser.

Alle børn og voksne har brug for pauser fra at tale om krig. Børn har brug for at lege og være et barn. Det er derfor vigtigt at hjælpe dit barn og dig selv med at få nogle gode pauser med nogle ting, som I også kunne lide at lave, før der kom krig i Ukraine. Det kan være, I gik ture sammen, spillede fodbold, sang, var på legeplads, tegnede, dansede, eller noget helt andet?

At få pauser er ikke ensbetydende med, at man glemmer eller ikke ærer dem, som I måske savner. Det er derimod en vigtig måde at overleve på, som kan give jer mere ro og overskud i en helt ny hverdag.

Når man har oplevet krig, kan det skabe både øjeblikkelige og forsinkede krisereaktioner og traumer hos både dig selv og dine børn. Det kan fx være at dit barn opfører sig meget anderledes, end han/hun plejer. Måske dit barn har svært ved at sove, er meget hurtig til at blive vred eller ked af det eller er blevet helt indelukket og slet ikke vil snakke med dig.

Hold øje med om dit barn er helt anderledes, end han/hun plejer. Hvis det står på i længere tid, er det tegn på, at dit barn har det dårligt og har brug for hjælp. Det er vigtigt, du hjælper dit barn med at få behandling hos professionelle, og kontakter de telefoniske hotlines som taler ukrainsk og kan hjælpe jer. Du kan se en liste over de telefoniske hotlines her.

Du er også meget velkommen til at kontakte vores ForældreTelefon på telefonnummer 35 55 55 57, hvis du er i tvivl om, du skal være bekymret.

Som ukrainer flugt, har du og din familie ret til at få hjælp. Ifølge Sundhedsstyrelsen vil børn og unge, som er under 18 år, have ret til gratis lægehjælp. Du kan også kontakte den kommune, du bor i. De har ansvar for at hjælpe dig og dit barn.

Børn og unges rettigheder i Danmark

FN’s Børnekonvention fastslår, at børn altid skal inddrages og høres i overensstemmelse med deres alder og modenhed, når der træffes beslutninger, der har betydning for dem. Danmark er en del af FN´s Børnekonvention, og har derfor pligt til at efterleve dennes bestemmelser.

Børnekonventionen gælder for alle under 18 år i Danmark, uanset hvor i verden de kommer fra. Med udgangspunkt i barnets bedste, ønsker konventionen at sikre følgende:

Børn og unge, som er bosat i Danmark, har derfor nogle særlige rettigheder, der opretholdes gennem den danske lovgivning.

Forældre skal passe godt på deres børn og unge. Det betyder, de skal sørge for at børnene har det godt derhjemme. Familien har ret til hjælp, hvis det er svært (jf. Forældreansvarsloven)

Forældre kan bestemme, hvordan børn skal opdrages, og hvad de synes er bedst for barnet. Forældre kan godt bestemme nogle ting, barnet ikke nødvendigvis er enig i, så længe forældrene ikke overskrider den danske lovgivning, og ellers passer godt på barnet. Børn og unge har dog altid ret til at sige sin mening og fortælle sine forældre, hvordan de har det med forældrenes beslutninger. (jf. Forældreansvarsloven)

I Danmark ophørte “revselsesretten” – forældres ret til at slå børn – i 1985. Det betyder i dag, at ingen forældre eller voksne må slå børn, og barnet har ret til at få hjælp, hvis de er udsat for fysisk og psykisk vold. (Jf. Den danske straffelov).

Alle børn har ret til at få deres basale behov opfyldt bl.a. gennem sund og varieret mad, aktivering og følelsesmæssigt engagement fra forældre (Jf. straffeloven og loven om social service).

Børn skal altid inddrages og høres, i overensstemmelse med deres alder og modenhed, når der træffes beslutninger om dem. Det betyder bl.a. at børn i sociale sager på kommunen skal spørges om deres mening. Ligesom barnet har mulighed for at få en anden neutral voksen med, hvis barnet skal til møder på fx kommunen. (Jf. FN´s Børnekonvention og Lov om Social Service)

Børns Vilkår tilbyder ligeledes bisiddere til børn og unge, som har behovet og ønsker det.

Mere om Ukraine